Сторінка практичного психолога
Ішкова Світлана Сергіївна:
тел.: +380988943506
Сторінка в Facebook: https://www.facebook.com/svitlana.iskova
Поради батькам!
Про що завжди потрібно памятати батькам:
1."Я тебе люблю і сприймаю таким, який ти є";
2."Я тобі довіряю";
3."Ти відповідаєш за свої вчинки і за своє життя" (давайте дитині право вибору, при цьому пояснюючи наслідки);
4. навчайте "тримати удар" від життя, пояснюючи, що все це уроки, які роблять нас кращими;
5. учіть шукати позитивне в кожній ситуації;
6. пояснюйте все спокійно, крик - останній аргумент, який вказує тільки на наше безсилля і розгубленість;
7. сприймайте кожну спірну ситуацію , пов'язану з дитиною, як ще один крок до самовдосконалення і гармонізації атмосфери в сім'ї;
8. висувайте чіткі вимоги дитині, аргументуйте їхню доцільність, будьте послідовними.
Дозволяйте дитині спілкуватись з однолітками. Станьте другом для своєї дитини, а не ментором. Пам'ятайте: діти дуже прискіпливо дивляться на нас - розвивається критичний погляд підлітка на світ.
Діти намагаються повністю емоційно відокремитися від нас - це нормально. Їм це необхідно, щоб бути самими собою. Якщо бути терплячим і з повагою ставитись до дитини, вона сама повернеться до вас.
Батьківство дається нам для того, щоб ми краще усвідомили себе, навчилися любити самі себе, своїх дітей, всіх близьких, рідних людей, завдяки ситуаціям у сім'ї.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ. Частина І.
1. Визначте для себе головні життєві цілі і зосередьте зусилля на їх досягненні.
2. Думайте про щось хороше. Позитивне мислення і оптимізм - це запорука здоров'я і благополуччя.
3. Щоранку, піднімаючись з ліжка, думайте про щось хороше, нагадайте собі, що все буде добре, підтримуйте свій чудовий настрій.
4. Плануйте не тільки свій робочий час, а й свій відпочинок. Встановлюйте пріоритети.
5. Особливе місце відводьте відпочинку і сну. Сон повинен бути спокійним, не менше 7-8 годин. Перед сном можна приготувати заспокійливу ванну з аромамаслами.
6. Використовуйте протягом дня короткі паузи (хвилини очікування, вимушеної бездіяльності) для розслаблення.
7. Не нагнітай те, не перебільшуйте, не робіть з мухи слона!
8. Вчіться керувати своїми емоціями! (Закрийте очі. Уявіть берег моря. Руки підніміть вгору і розведіть в сторону. Відчуйте силу енергії. Складіть руки на животі).
9. Не нехтуйте спілкуванням! Обговорюйте з близькими вам людьми свої проблеми. Вчіться говорити (проговорювати) о своїх потребах. Не відкидайте свої потреби.
10. Відпочивайте разом з сім'єю, близькими друзями, колегами. А також, якщо є така потреба – відпочивайте на самоті, робіть також голосовий відпочинок ( намагайтеся не розмовляти в вихідні дні).
11. Знайдіть місце для гумору і сміху у вашому житті. Коли у вас поганий настрій, подивіться кінокомедію, почитайте анекдоти.
12. Не забувайте хвалити себе!
13. Посміхайтеся! Навіть якщо не хочеться (1-1,5 хв.).
14. Знаходьте час для себе: прийміть розслаблюючу ванну, почитайте улюблену книгу, зробіть косметичні процедури тощо! Влаштовуйте для себе невеликі свята!
15. Станьте ентузіастом власного життя!
16. Докладатимете кроки для усунення причин напруги.
17. Проблеми не потрібно переживати, їх потрібно вирішувати!
18. Умійте відмовляти ввічливо, але переконливо!
19. Якщо негативні емоції захопили вас під час спілкування, то зробіть паузу, помовчіть кілька хвилин, порахуйте до 10, вийдіть з приміщення, займіться іншим видом діяльності: переберіть папери на столі, поговоріть зі своїми колегами на нейтральні теми, підійдіть до вікна і подивіться в нього, розгляньте вуличний рух, небо, дерева, порадійте погоді, сонцю.
20. Робіть дні "інформаційного відпочинку" від ТБ і комп'ютера. Почитайте щось.
21. Відвідуйте музеї, виставки, театр, концерти.
22. Найкращим засобом для зняття нервової напруги є фізичні навантаження - фізична культура і фізична праця. Дуже корисним також є розслабляючий масаж. Чудовим засобом досягнення внутрішньої рівноваги є йога, дихальна гімнастика, релаксація.
23. Музика - це теж психотерапія.
24. Подбайте про психотерапевтичний вплив середовища, яка вас оточує (колірна гамма).
25. Відпочивайте на природі, адже такий відпочинок чудово заспокоює нервову систему і робить людину добрішою.
26. Позитивний вплив на нервову систему і настрій має і спілкування з тваринами.
26. Зняти напругу також допоможе зміна діяльності, коли позитивні емоції від приємного заняття витісняють смуток.
27. Приділяйте належну увагу власному здоров'ю!
Як боротися з вигоранням. Поради педагогам. Частина ІІ.
Розслаблення.
Я завжди раджу: посидіть у ванній, щоб тіло розслабилось, займайтесь спортом. Це ж не тільки емоційне, але й тілесне. Вчитель коли напружується, у нього кам’яніють плечі, болять шия, ноги. Треба робити собі масажі на руках, ногах. Можна слухати музику, тому що вона вирівнює емоції і дає заряд бадьорості, гуляти вечорами. Але вчителі кажуть: “У нас домашні завдання, контрольні, коли то відпочивати?”. Та треба знаходити час і для себе.
Не забувати про “хочу”
Треба пам’ятати, що емоційне вигорання з’являється, бо люди забувають про власні потреби. Про те, що їм потрібно не тільки їсти, пити і працювати, а є якісь задоволення від життя. Можна намалювати схему ваших справ, розділивши їх на “треба” і “хочу”. Коли в колонці “треба” багато всього, а в “хочу” – мало, то тут буде емоційне вигорання. Коли в нас ці категорії розділяються десь 50 на 50, нічого не буде. У вас у житті буде баланс. А емоційне вигорання відбувається, коли баланс порушений.
Піти у відпустку
Я уявляю емоційну сферу людини у вигляді глечика. Вигорання – це коли її позитивні емоції зменшуються, їх лишається зовсім трішки на дні. І коли вона йде у відпустку, то має цей глечик наповнити. Але баланс можна тримати постійно. Ви щось віддаєте з цього глечика, але зразу його наповнюєте. Тиждень напружено відпрацювали – а на вихідні поїхали в ліс. І у вас знов є наснага.
Пробувати отримувати задоволення від роботи
Є дуже особливі люди, які себе налаштовують, що їм хочеться те, що треба робити. Наприклад, керівництво вирішило, що треба прочитати учням лекцію з медіаарту – які є новітні види мистецтва. На підготовку потрібно виділити час, але ці люди знають, що їм буде цікаво, бо вони будуть рости професійно, плюс – дітям буде корисно, і вони потім будуть вдячні. Так треба шукати позитив у будь-якій ситуації.
Або так: читаєте хорошу книжку і потім кажете дітям: “Давайте її разом прочитаємо і обговоримо”. Це буде цікаво і вам, і дітям. Школи, з якими співпрацює Інститут соціальної та політичної психології, займаються медіаосвітою та ведуть медіаклуби. Часто мені вчителі кажуть, що для них ресурсом є дивитися з дітьми фільми. Не блокбастери, а ті, про які можна подумати і щось з них взяти. І коли вони з дітьми це обговорюють, відчувають позитив, що підштовхують їх до роздумів, висновків. Їм приємно бачити, як їхня глибина розширюється. Вони не просто знають якийсь предмет, а по-іншому думають, сприймають світ, і ти до цього доклав руку.
Якщо вам щось кардинально не подобається у викладанні предмету, то треба або говорити з керівництвом, або домовлятися з колегами, або спробувати зробити предмет таким, як ви хочете. Моїй колезі у ВНЗ дали дурнуватий, на її погляд, предмет. Перші кілька лекцій вона намагалася йти за планом, але бачила, що студентам це нецікаво. Тоді вона змінила предмет: давала творчі завдання, вони робили презентації, знімали фільми, писали оповідання. Тобто змінювався формат роботи. Класичні уроки вже не діють. Тому можна шукати способи зробити уроки цікавішими як для дітей, так і для вас.
Чути себе
Коли ви відчуваєте що щось не так, але від вас залежить, будете ви з цим щось робити чи далі йтимете стежкою, коли все погано. Треба чути себе. Коли потрібно вирости професійно, від вас залежить, чи сприймете ви це як можливість, чи опустите руки. І від вас залежить, чи дозволите ви собі розслабитись, відчуваючи втому.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
Агресія – індивідуальна аби колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.
Агресивність супроводжують: неадекватне самооцінювання (занижене або завищене);неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка; підвищена емоційна напруженість і тривожність; різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків; низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо.
Агресія підлітків безпосередньо не пов'язана з порушенням усталених правил і норм та відокремлюється від асоціальної поведінки.
Основними формами агресивної поведінки є: фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої людини; негативізм, спрямований проти керівництва і встановлених правил; підозріливість, тобто недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити; вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження; аутоагресія – агресія, спрямована на самого себе.
Агресивна поведінка підлітків може бути способом: задоволення потреб у спілкуванні; самовираження та самоствердження; відреагування на неблагополучну обстановку в сім'ї та на жорстоке ставлення з боку батьків; досягнення значущої мети.
Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка є своєрідним захисним механізмом.
Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків, можна попередити чи обмежити вияв форм агресії.
У спілкуванні з агресивними дітьми потрібно виявляти чималу стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що маленькі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної упертості, гнівливості, дратівливості. Почуття провини, порушення душевної рівноваги, незадоволеність не проходять в агресивних дітей, навіть якщо їм удається на когось вилити свої негативні емоції. Таким дітям необхідно дати зрозуміти, що дорослий (учитель, батьки, психолог) – їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а їхні вчинки псують враження про них, до того ж не приносять їм полегшення. Необхідно тактовно і послідовно навчати дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності і стриманості. Перевести активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійності, реакції, дасть змогу відвернути дитину від дріб'язкового «з'ясування відносин» і переключити на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співпрацювати з іншими.
Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми
Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів, колег.
Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.
Виявляти до дитини (підлітка) більше уваги, любові та ласки.
Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей – власний приклад.
Не застосовувати фізичні покарання.
Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості. Пояснювати дитині наслідки агресивної поведінки.
Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.
Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні. Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства. Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.
